Де біловоддя джерело нуртує

На Глибочинні є чимало сіл з багатою історією, цікавими традиціями, мальовничими куточками, але серед них особливо виділяється Біла Криниця . Це невелике село оповите якоюсь таємністю і приваблює своїми людьми з довгими і розкішними бородами, яких і тепер іменують липованами. А ще воно заворожує величною памяткою приваблює своїми людьми з довгими й розкішними бородами,яких і тепер іменують липованами. · . А ще воно заворожує величною пам'яткою архітектури - Успенським старообрядницьким собором. Після церковної реформи патріарха Нікона у Росії старообрядці, втікаючи від жорстокого переслідування уряду, поселились на околицях країни, а також на території Буковини,зокрема у Сокчхшіщях або Мигоці Липованів ( 60 - і роки XVIII століття ). Під час російсько турецької війни 1768-1774 років російська армія окупувала Буковину і вони покинули це поселення. Соколинці знову були заселенні тільки восени 17774 року, коли Буковину приєднали до австрійської імперії.  Згодом на теренах буковинського краю заснували ще два старообрадненскі поселення - Клімауци та Біла Криниця. Цікавим є той факт, що серед старообрядців відавна побутувала легенда про незвичайну землю, де їх не будуть переслідувати і ле вони зможуть зорганізувати свос життя за власними церковними законами. Йшлося про так зване Біловоддя. У пошуках омріяного Біловоддя старообрядці й прибули на Буковину в урочище Варниця, де й знайшли джерело з білою вапняною водою. Звідси й пішла назва Біла Криниця, а поруч у лісі старообрядці заснували перший чоловічий скит, відтак жіночий монастир і. врешті-решт, село. Як свідчать Історичні документи, у жовтні 1783 року три депутати від лревлеправославпих християн Алексєев, Ларіонов, Ковач -отримали спеціальну грамоту від австрійського цісаря Йосифа II. Згідно з нею дозволялось вільно відправляти релігійні обряди їм, їхнім дітям і нащадкам разом із духовенством. Буковинські старообрядці звільнялись також від військової служби. Ця грамота, написана німецькою та російською мовами, зберігалась у Білокриницькій примарії (сільраді) аж до захоплення села радянськими військами ЗО червня 1940 року. На окрему увагу заслуговує історія виникнення у Білій Криниці вже згаданого Успенського старообрядницького кам'яного собору. Ще 1898 року священик І. Власов приїхав у Білокриницьку митрополію посвятити жіночий монастир. Після огляду дерев'яної церкви і келій ігуменя запропонувала йому подивитися на будову кам'яного храму, який зводився за клопотанням А.І. Морозова на кошти московських благодійників. У той час храм був виведений лише до карнизу і мав жалюгідний вигляд - через недогляд архітектора і погану якість матеріалів споруда в багатьох місцях потріскалася і нависла загроза її розвалення. Тому ігуменя попросила отця Іоанна Власова про допомогу. Святий отець із розумінням поставився до цих клопотань і енергійно взявся за справу. По приїзді у Москву він негайно звернувся до однієї з багатих благодійниць - Ольги Олексіївни Овсянникової, яка пообіцяла ближче ознайомитись зі станом справ закордонного монастиря. Невдовзі вона заявила отцю Іоанну про своє бажання самій спорудити новий храм. Аби здійснити обіцянку, Ольга Олексіївна поїхала у Білу Криницю і вибрала місце для будівництва. У 1900 році було закладено перший камінь храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці за проектом російського архітектора А.В. Кузнєцова. Будівництво храму велося до 1908 року. Всі матеріали, а також позолочені хрести та дерев'яний різьблений іконостас, у якому використано дуже багато старовинних російських ікон, завезли із Москви. У середині липня 1908 року собор урочисто освятили. Над головним входом здіймалася чотириярусна дзвіниця, що завершувалася гострим шпилем і кольоровим покриттям із черепиці. Куполи собору були вкриті мідними листами. Успенський собор дивом зберігся у дні боїв Другої світової війни. Однак з приходом у Білу Криницю більшовиків митрополія і монастир були зруйновані, а в 1944 році храм закрили. З 1960 до 1990 року він використовувався як колгоспний склад. За цей час значну частину церковного багатства було розграбовано і вивезено з села. Постановою Ради Міністрів УРСР від 6.09.1978р. Успенський собор оголошено пам'яткою архітектури і взято під охорону держави. Впродовж 1982-1988 років фахівцями Українського науково-реставраційного інституту "Укрпроектреставрація" за державний кошт велись ремонтно-реставраційні роботи, зокрема було перекрито мідні куполи собору, відреставровано іконостас, паникадила, інтер'єр храму. Проте через нестачу у 1989 році відбудову собору було призупинено. Слід зауважити, що в 1996 році тут проходило засідання Всесвітнього Священного Синоду Старообрядницької Православної Церкви. З метою відродження Білої Криниці, унікальних традицій і культури старообрядців, а також для широкого ознайомлення з ними розроблено спеціальний проект "Реалізація інноваційної моделі розвитку туристичної інфраструктури світового духовного центру старообрядництва Біла Криниця". Цей проект став переможцем II Всеукраїнського конкурсу проектів та програм місцевого самоврядування, за що з фонду сприяння місцевому самоврядуванню виділено 416 тисяч гривень. Нещодавно у Білій Криниці розпочато роботи щодо втілення проекту. С всі підстави сподіватись, що найближчим часом Біла Криниця заживе повнокровним життям і сюди із задоволенням приїжджатимуть туристи не тільки з різних областей України, але й далекого та близького зарубіжжя, аби збагатитись незабутніми враженнями від відвідин цього неповторного куточка Буковини. Від щирої душі бажаємо цього і Вам!